↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭↭
Потрібно жити для того, щоб залишити слід на землі, щоб бути корисним людям – таку істину проповідує Антуан де Сент-Екзюпері у філософській казці «Маленький принц», яка по праву вважається одним з кращих творів письменника. Кожен рядок у казці має глибоку змістову насиченість, змушує читача замислитись над сенсом життя. Твір проповідує, як і Біблія, духовні цінності. У філософській казці «Маленький принц» автор висловлює свій погляд на закони, які панують у суспільстві. Він критикує людей, що займаються нікому не потрібними справами, байдужих до всього, що їх оточує. Цьому жорстокому світу він протиставляє позитивні якості: любов, людяність, добро. Маленький принц хоче, щоб люди любили одне одного, щоб панувало взаєморозуміння, взаємотерпіння, взаємозлагода, взаємовідповідальність, взаємоповага. Ця тема є актуальною в наш час, де є й «бізнесмени», і «географи», і «шанолюбці», і «працьовиті ліхтарники», а також багато «гордих троянд»; де кожному потрібно знайти у своєму характері те, що потрібно вдосконалити та виправити. Дослідженням творчості Антуана де Сент-Екзюпері, зокрема його філософської казки «Маленький принц», займалися такі науковці: Л. Айрих, Л. Васюк, Г. Давиденко, Л. Макловська, О. Ніколаєнко, С. Тихолоз, С. Циганок, О. Федосенко та інші. Метою наукової статті є дослідження образів дитини та дорослих у казці-притчі Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Ми з дитинства віримо в добрі казки. Тим більше якщо вони написані рукою талановитого, щирого романтика. Таким був Антуан де Сент-Екзюпері. Багато хто прочитав «Маленького принца» в дитинстві, або в дуже ранній юності, якраз в той час, коли вже починаєш усвідомлювати свою самотність і безглузду залежність від волі дорослих, а стратегія «партизанської війни» з ними ще не продумана; світ здається не тільки ворожим, але й вельми похмурим місцем. І тут з’являється Антуан – той, який все розуміє. Той, який розуміє трохи більше, ніж ми самі, і набагато більше, ніж інші. «... Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а пояснювати й розтлумачувати все дітям їх дуже втомлює», – поблажливо зауважував Екзюпері. Казка, написана для дітей, отримала таку популярність не тільки завдяки винятковій поетичній атмосфері, образній і символічній структурі розповіді, а й тому, що вона адресована не тільки дітям, а й дорослим, які залишилися дітьми. Популярності казки сприяли також виконані автором малюнки. «Маленький принц» – це остання книга Антуана де Сент Екзюпері, написана в 1942 році в Нью-Йорку. Він присвятив її другові − Леонові Верту, який свого часу ховався від нацистів у Франції. Сам автор говорив, що написав цю казку для дорослих – вона про людину, її місце у світі й про шанс подолати відчуженість між людьми. Образ маленького принца виник не випадково. В Екзюпері був брат Франсуа, який помер дитиною. Брати дружили між собою. А потім один з них став дорослим, обрав професію льотчика, а інший полетів на невідому далеку планету й назавжди залишився дитиною. «Вибачте мені, діти, що я присвятив цю книжку дорослому. У мене є серйозне виправдання: цей дорослий – мій найкращий друг. Є й друге виправдання: він може зрозуміти все на світі, навіть книжки для дітей. І, нарешті, третє: він живе у Франції, і йому там голодно й холодно. Він дуже потребує, щоб його втішили. Та якщо все це не може мене виправдати, то я згоден присвятити книжку тому хлопчикові, яким був колись цей дорослий. Усі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає»– так писав у передмові до книги Сент-Екзюпері. Опублікована в 1943 році як дитяча книжка, ця поетична казка – про мужність і мудрість нехитрої дитячої душі, про такі важливі «недитячі» поняття, як життя і смерть, любов і відповідальність, дружба і вірність.
Усе своє життя Екзюпері сумував за країною дитинства. Він вважав, що в кожній людині живе дитина − щира, відверта, добра, – але дорослі забувають, що вони були маленькими і надають перевагу іншим речам (грошам, кар’єрі тощо), які нічого не варті в порівнянні зі справжніми цінностями. Дружба, квітка, схід сонця – це дуже важливо, на думку Сент-Екзюпері, але не всі це розуміють. У душі прозаїка гармонійно поєдналися дитина і дорослий, а відповідь на питання «Як цього можна досягти?» знаходимо у головному творі митця − філософській казці-притчі «Маленький принц» . «Маленький принц» – це розповідь не про конкретних людей, а про людство і душу людини взагалі. Філософська казка виявилася найбільш поетичним виразником ідей письменника. У кожній її історії відображено філософський погляд на життя людини, на її призначення. Екзюпері використав форму притчі, яку потрібно глибоко осмислити, хоча зовні мова йшла про звичайні життєві події і поведінку персонажів. Це свого роду «Євангеліє» – вчення про те, як треба жити людям, щоб пізнати щастя, мир, почуття гідності. Автор переконаний, що найголовніше знаходиться всередині нас, в нашому ставленні до моральних і матеріальних цінностей. Маленький принц для Екзюпері – ангел, що зійшов на землю. Він втілив у собі вічну живу частинку душі, став образом, що дозволив оцінити в людині людяне. У казці розкрито життєві проблеми: влади, честолюбства, пияцтва, ділової людини, почуття відповідальності, ефемерності, черствої душі. Головний герой – дитина – це душа світу, її бачення – природніше, людяніше, правильніше, ніж у дорослих. Дитині у творі протистоять дорослі. Але дорослі – дивні істоти, вони не помічають безглуздя, всяким дурницям надають великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, доброзичливості, щирості – не бачили і не визнавали. Бо погляд у них спотворений, він втратив чистоту й безпосередність, притаманні дитині.
Немає коментарів:
Дописати коментар